Рейтингові змагання пам’яті видатного тренера Олега Яковича Шапунова відбудуться 23 квітня 2026 року на «малій дошці» з швидким контролем часу. В турнірі візьмуть участь понад 30 учасників, серед яких вже зареєструвалося 8-м топ-гравців, а також кандидати у майстри спорту й розрядники. Реєстрація ще не завершена, тому ви ще можете встигнути долучитися до гарної справи. Старт намічений на 15.00.
Більше про турнір читайте на окремій сторінці розділу Матеріали.
Шапунов Олег Якович народився 19 квітня 1965 року в місті Харків. У 1982 році закінчив середню загальноосвітню школу №88 імені О.Г.Зубарєва, отримавши атестат з середнім балом 5.
У 12 років уперше зробив свій крок у світ шашок – записався до шашкового гуртка, де його першим тренером став Олександр Якович Вірний. Саме під його керівництвом юнак закохався в цю інтелектуальну гру, почав серйозно займатися, брати участь у змаганнях та здобувати перші перемоги.
Після закінчення школи вступив до Харківського автомобільно-дорожнього інституту (ХАДІ). Під час навчання проходив строкову військову службу, після чого продовжив здобуття вищої освіти та успішно закінчив у 1989 році навчання, отримавши диплом інженера.
Професійну діяльність розпочав в 1989 році у конструкторському бюро на Харківському турбінному заводі «Турбоатом», де працював інженером, займаючись розробкою технічних рішень і впровадженням новітніх технологій та вдосконаленні конструкцій у сфері машинобудування.
З 1992 року пов’язав своє життя зі спортом – почав працювати тренером в Палаці дитячої та юнацької творчості «ІСТОК», паралельно, з 2005 року, – у Міській комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі «Восток». Цій справі віддавався із повною самовіддачею, передаючи свої знання, досвід і любов до спорту учням. Працював з вихованцями різного віку, передаючи їм не лише технічні навички, а й виховуючи силу волі, аналітичне мислення та любов до інтелектуального спорту.
За понад три десятиліття тренерської практики підготував цілу плеяду талановитих спортсменів. 17-ть його вихованців стали чемпіонами світу, 15-ть – чемпіонами Європи, багато хто – переможцями та призерами чемпіонатів України. Всі ці перемоги дозволяли Харківській області знаходитися в топ-рейтингу областей України.
Підготував двох «Заслужених майстрів спорту України з шашок», три «Майстра спорту міжнародного класу з шашок», 12-ть «Майстрів спорту України з шашок». У 2019 році сам став чемпіоном світу з шашок-64 (класична версія) серед ветеранів, що підтверджує його активну спортивну форму та глибоке розуміння гри. Виховання нових поколінь гравців для нього була не лише професія, а й справа життя.
Серед його вихованців:
- Костянтин Звенігородський (чемпіон світу із шашок)
- Наталія Єсіна (міжнародна гросмейстерка, тричі чемпіонка світу серед дівчат та віце-чемпіонка світу серед жінок)
- Людмила Свір (міжнародна гросмейстерка)
- Владислав Мазур (чемпіон України з шашок серед дітей, чемпіон світу серед молоді).
У 27 років отримав почесне звання Заслуженого тренера України, ставши одним із наймолодших фахівців у країні, хто удостоївся цього звання. Мав звання майстра спорту з шашок. Брав участь у численних змаганнях, здобував особисті перемоги, що стало основою для подальшого тренерського шляху.
З 2005 року обіймав посаду президента Харківської обласної Федерації шашок України. За цей час організував чимало турнірів, сприяв розвитку шашкової спільноти в регіоні, підтримував юних талантів та популяризував гру серед широкого кола населення. Постійно працював над розвитком шашкового руху в регіоні та Україні загалом.
Нагороджений численними грамотами, відзнаками та подяками від начальника Управління, директора Департаменту, Харківського міського голови за професіоналізм, внесок у розвиток спорту, тренерську діяльність і популяризацію інтелектуальних ігор серед молоді.
Завдяки злагодженій системі роботи та високому рівню підготовки харків’яни вже багато років утримують лідерство не лише в Україні, а й на європейській та світовій аренах. І в цьому – велика заслуга школи, яку створював і підтримував Олег Якович.
У роки повномасштабної війни не залишився осторонь. Підтримував своїх вихованців не лише морально, а й матеріально. На початку війни приютив у себе в однокімнатній квартирі матір із семирічною спортсменкою – біженців із смт Золочів, яких за його проханням евакуювали волонтери. З перших днів війни робив усе можливе, щоб допомогти дітям продовжувати займатися спортом, попри важкі обставини.
Наприкінці свого життєвого шляху, коли настав час попрощатися з Олегом Яковичем, прийшли не лише його рідні і вихованці, а й колеги з ПДЮТ «ІСТОК», КЗМКДЮСШ «Восток», однокласники та друзі по інституту. Де б не був Олег Якович, він залишив яскравий слід наставника, друга, Педагога з великої літери! Його пам’ять і спадок продовжують жити у серцях усіх, хто мав щастя знати цю видатну людину.
Нагороджений Знаком пошани Харківської обласної ради «За заслуги перед Харківщиною».
